Цікава математика

Математики  СМІЮТЬСЯ

РАДІОПЕРЕДАЧА

Ведучий. Увага! Увага! Говорить шкільна радіостанція! Доброго всім дня, дорогі друзі! В ефірі радіопередача «Математики сміються». Ви дивуєтесь? Гадаєте, що математики нічого робити не вміють, окрім як розв'язувати нудні задачі? Хочу вас запевнити, ви помиляєтесь.

Ведуча. З усіма нами часто трапляються кумедні випадки, великі люди — теж люди, так що і з ними траплялись і трапляються цікаві випадки. У цьому ви сьогодні переконаєтесь.

Ведучий. Отже, послухайте наші історії. Французький математик Шарль Боссю захоплювався обчисленнями. Якось він тяжко захворів, і друзі турбувалися за його стан. Вони оточили його ліжко, але хворий був такий слабий, що не відповідав на їхні запитання.

·         Він уже не дихає, — сказав хтось.

·         Чекай, — відповів інший, який знав ученого більше, — я його щось запитаю, — Боссю,
квадрат 12?

—  144, — почувся шепіт хворого математика.
Учений лічив, а отже, жив!

Ведуча. Напевно, ви чули ім'я такого геніального математика, як Еваріст Галуа. Його вбили на дуелі, коли йому було трохи більше 20 років. Нині немає сумнівів, що Галуа був геніальним математиком. Є підстави вважати, що дуель спровокували політичні противники Галуа.

Як не дивно, але майбутній учений «провалився» на вступних іспитах до Політехнічної школи. Чому? Мабуть, дуже добре розбираючись у теорії розв'язування алгебраїчних рівнянь, він мав доволі хиткі уявлення про інші розділи математики. Але ні. В одному з випадків екзаменатор ставив математикові елементарні запитання. Галуа не вважав за потрібне відповідати на них. У другому — екзаменатор не міг зрозуміти тих абсолютно тривіальних речей, які йому хотів пояснити Галуа. Що зробив Галуа? Він поцілив у голову екзаменатора брудну губку, якою щойно витирав дошку.

За кілька годин до загибелі у листі, адресованому своєму другові, на кількох аркушах паперу Галуа виклав те, що пізніше було названо теорією Галуа. Ця теорія вже більше ста років привертає до себе увагу математиків.

Ведучий. М. Остроградський не любив модного одягу. Якось кравець таки умовив його пошити костюм за останньою модою.

— Я зробив усе, як треба, — запевнив він ученого. — Адже ви не повинні відставати від віку. На це Остроградський відповів: «Та як же я гнатимусь за віком у таких вузьких штанях?».

Ведуча. В одній із поем англійського поета XIX ст. Альфреда Теннісона було сказано: «Щохвилини на Землі людина вмирає і щохвилини на Землі людина народжується».

Незабаром Теннісон одержав листа від одного математика: «Шановний пане, твердження, яке я прочитав у Вашій поемі, не витримує жодної критики. Коли б це було так, то, як Ви й самі повинні визнати, людство перебувало б у стані рівноваги щодо своєї кількості. Але ж доведено, що кількість людей на Землі постійно зростає. Тому раджу в наступному виданні свого твору змінити Ваш вислів на такий: «Щохвилини на Землі людина вмирає і щохвилини на Землі народжується одна і одна шоста людини». Це я подаю скорочено, бо повна цифра становить 1,6749 людини».

Ведучий. Французький математик Блез Паскаль теорему про суму кутів трикутника сформулював так: «Три кути татового капелюха дорівнюють двом кутам стола». Дотепно, чи не так?

Ведуча. Під час роботи Міжнародного математичного конгресу в Москві у 1966 р. відбулася зустріч з футболу між збірними командами математиків Радянського Союзу і математиків чотирьох континентів. Радянські математики виграли матч з рахунком 5 : 2. Дехто, жартуючи, казав, що перемозі радянських футболістів допомогло застосування нового математичного напряму — теорії ігор. Отож, що б там не говорили, без математики навіть у футбол не виграєш!

Ведучий. А мені хочеться розповісти вам кілька кумедних історій, пов'язаних з математикою.

·         Серпику, скільки буде, якщо від ста відняти одиницю?

·         Два нулі!

А ось іще. Учитель запропонував школярам розв'язати задачу про басейн, який потрібно наповнити водою з труб різного діаметра. Першим захотів відповісти Петрик.

·         5, 3, 6, 4, 7, 9, — сказав він.

·         Що це? — здивувався вчитель.

—  Телефон нашого слюсаря-водопровідника.

Ведуча. Ну, тоді і в мене є щось цікаве. На футбольну тему. Вчитель пояснює тему «Відношення». На дошці з'являється запис 4 : 4. Учитель запитує: «Що це?». Один із учнів вигукнув: «Нічия!».

І наостанок:

·         Тату, тату, подивись щоденник сина!
Аж 12 балів заробив я нині!

·         Ну ж бо, синку, покажи, порадуй татуся,
Дай щоденника мені, я сам подивлюся.
Взяв щоденника татусь, почав рахувати:
Математика — 2 бали, 2 — за фізкультуру,
Ще 2 бали — за фізику, 2 — література,
По 2 бали — музика й мова українська.

Ну ти, синку, молодець, і справді — 12! Пошукай-но ремінець! А синок — із хати!

Ведучий. Дорогі друзі, бажаємо, щоб з вами такого не траплялося! І щоб ви рахували тільки «дванадцятками», а не «двійками», і не лише з математики.

Ось і добігла кінця наша передача. Зичимо вам гарного настрою! До нових зустрічей!